Він чекає нас на порозі двоповерхового цегляного будинку на Куренівці в Києві.

— Вибачте, але тут нам доведеться роззутися, — попереджає перед масивними дерев'яним дверима. Це — духовна академія свідомості Кришни.

У храмі світло й пахне ефірними оліями. Метрові статуї богів прикрашені вінками з багряних квітів.

Ачьюта сідає на шерстяний килимок у позі лотоса.

— Мої батьки були інженерами, членами Компартії, а я комсомольцем, — усміхається самими ямочками. — 1987 року отримав свячення. Поклявся не їсти м'яса, риби, яєць. Ми навіть чай і каву не п'ємо.

Як до вашого вибору поставилися рідні?

— Мати і сестра боялися, щоб не сів у тюрму, — каже трохи відсторонено. — Коли я був піонером, пам'ятаю, казали, що баптисти їдять дітей — жах! — заокруглює очі Ачьюта. — Про кришнаїтів теж усіляке говорили.

Ваші батьки були атеїстами?

— Вони були комуністами, бабусі й дідусі теж. Дід взагалі був заступником голови міськвиконкому, головою колгоспу. Тож мене навіть не хрестили. Вперше, що Бог є, я вирішив, коли слухав музику Баха.

Йогою займаєтеся?

— Хатха-йогою, — уточнює. — Щодня по 15–20 хвилин, для підтримки здоров'я. Багато людей кажуть мені, що це — аскетичне життя. Насправді людина, відчуваючи вищу радість, втрачає смак до нижчих насолод.

Любов між чоловіком і жінкою теж нижче почуття?

— Плотське кохання швидко закінчується: як тільки партнер незадоволений. Любов — це коли ми слугуємо об'єктові кохання, не претендуючи на взаємність.

У вас була дружина?

— У мене є дружина! — вигукує Ачьюта здивовано. — А ще дочка і восьмимісячна онука. Із жінкою познайомилися в технікумі — вона теж була художницею. І не розлучаємося з нею вже 26 років. Її духовне ім'я Тунґавідія — "та, котра володіє особливим знанням". А в миру звуть Таня. Донька Олександра теж має духовне ім'я — Маніманджарі.

Ви — вегетаріанець. Хіба це корисно для здоров'я?

— Різниця в тім, що білки ви отримуєте не з м'яса, а з сиру, молока, кефіру, сметани. Готуємо їжу на основі зернових, овочів, фруктів, горіхів. Моя улюблена страва — тушковані овочі та рис.

Як зазвичай проходить ваш день?

— Може, трохи нестандартно, — піднімає брови. — Щодня прокидаюся о пів на четверту. Зранку омиваюся, потім одягаюся в чисте. Синтетичний і шовковий одяг ми носимо тільки 24 години. Потім одразу перемо, аби не брати багаж старих вражень. У туалеті одяг теж оскверняється.

У храмі відкривають вікно, стає прохолодніше. Ачьюта накидає на плечі шерстяний шарф із дрібними китицями.

— Шерсть створена самим Богом, щоб залишатися чистою, адже це волосяний покров, — торкається свого шалика. — Тому її перемо рідше. О 4.30 у нас перша служба, — веде далі. — Потім друга, тоді — лекція. О дев'ятій снідаємо. Потім я проповідую, читаю духовну літературу.

А художню?..

— Раніше багато читав. А тепер мені це не цікаво, — останні слова замислено повторює кілька разів.

Про відомих прихожан розповідати відмовився.

— Називати їхні прізвища все одно, що рекламувати свій товар, використовуючи їхні імена без згоди, — відповів твердо. — Можу сказати лише про одну людину. До нас приходив Лакшмі Міталл.

Власник "Криворіжсталі"?

Брахман жваво киває.

— Перш ніж купити "Криворіжсталь", він приходив молитися. До нас приходить багато індійців: ми влаштовуємо їм весілля, похорони.

Колись за те, що ви — кришнаїт, могли й посадити...

— Я не сидів, але перетинався зі співробітниками КДБ. Стежили, обшукували, викликали в прокуратуру, на допити. Лише при Горбачові стало легше.

Ачьюта вмовкає.
Важко згадувати? — запитую.

— Та не в цьому річ, — відмахується. — Одну нашу вагітну віруючу посадили до в'язниці. Дитину вона народила там. Немовля відразу померло.

А 1989-го у групі радянських кришнаїтів я поїхав до Індії, — продовжує згодом. — Ми зустрілися з Радживом Ганді (син Індіри Ганді, з 1984 по 1991 прем'єр-міністр Індії. — "ГПУ"). Він прийняв нас у своїй резиденції в Делі.

Відтоді Ачьюта їздить до Індії уже 17 років поспіль. Гінді український брахман не знає. Але каже, що йому вистачає англійської.

Вас в Індії не грабували?

— Гроші і документи я завжди ношу на поясі, — хитро усміхається. — Бо наш вокзал — рай, у порівнянні з індійським.

А у вільний від справ час брахман допомагає дочці доглядати за онукою.

Деякі визначні дати з життя Ачьюти Прійя прабху

1962 — народився в Ізмаїлі Одеської області
1977 — вступив до художньо-промислового технікуму
1981 — одружився з Тетяною
1982 — забрали до армії, малював там наочну агітацію
1983 — народилася донька Олександра
1987 — отримав свячення 

----------------------
Еще статьи по теме:
История Сознания Кришны в Украине - Е.М.Ачьюта Прия пр
Экадаши - особый день в моей жизни Е.М.Ачьюта Прия дас